Законопроєкт №8172 спрямований на розвиток електричного транспорту. Ця ціль відповідає Європейському Зеленому курсу, Європейській стратегії сталої та розумної мобільності та Цілям сталого розвитку. Проєкт закону має два компоненти: зарядні станції для автомобілів та громадський транспорт. В частині громадського транспорту, норми прийнятого закону, на жаль, не зможуть справити очікуваного позитивного впливу на міську мобільність в Україні. Однак це є позитивним початком. Підписуючи цю заяву, ми висловлюємо пропозицію, щоб законопроєкт №8172 став початком більш ґрунтовного процесу розробки державної політики у сфері громадського транспорту. Політики, яка б відповідала галузевим документам й найкращим практикам ЄС, й розроблялася за участі ключових зацікавлених сторін — муніципалітетів та їхніх асоціацій.  Ми закликаємо законотворців — зокрема 24 ініціаторів законопроєкт №8172 — до наступного:

1)     Рухатися далі. Пропонуємо продовжити зміни державних політик щодо розвитку електромобільності відповідно до директив Європейської Комісії та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Зокрема, (а) Розробку галузевого закону «Про громадський транспорт», замість застарілого підходу існування двох окремих законів про автомобільний та про електричний транспорт; (б) Розробку секторального закону "Про альтернативні палива", відповідно до Угоди про асоціацію. 

2)     Визнати, що тролейбус — це електробус. За параметрами енергоефективності, практичності, тривалості служби та вартості батарейний тролейбус переважає батарейний автобус. Україна потребує змін до законодавства, що припинять дискримінацію та «особливе ставлення» до тролейбусних систем. Україна вже зараз має другу у світі кількість міст з тролейбусними системами, і це актив, яким треба користуватися, а не викидати на "смітник історії". Тролейбуси та трамваї повинні бути включені до державних політик розвитку електромобільності. Ми вважаємо за доцільне на рівні законодавства визначити тролейбус як (електричний) автобус, й внести низку відповідних змін в закони та підзаконні акти; 

3)    Слідувати європейським практикам. Україні не варто вигадувати «власний електробус», а варто ретельно вивчити політики та механізми, що існують в ЄС та в окремих державах-членах, в яких електричний транспорт розвинений (Німеччина, Чехія, Австрія, Польща) й запроваджувати аналогічні політики та рішення. Насамперед варто впровадити євроінтеграційні зобов’язання України в рамках Угоди про асоціацію. 

4)     Співпрацювати з місцевим самоврядуванням. Розробляти державну політику слід у робочому діалозі з тими, хто її потім має втілювати, у цьому випадку — з містами та їхніми асоціаціями. Законопроєкт 8172 став сюрпризом для опитаних нами міст, а для внесення пропозицій та зауважень в них було надто мало часу. У підсумку, деякі посадові особи місцевого самоврядування висловлюють обґрунтовані сумніви у можливості реалізувати положення та цілі закону. Залучення місцевого самоврядування до розробки змісту законопроєкт є вкрай важливим, щоб ці закони врешті були реалізовані в реальному житті; 

5)     Не вимагати, а сприяти. Норми проєкт закону 8172 мають директивний характер, й не пропонують механізмів реалізації. Такий підхід не  повинен бути притаманний державі, в якій панують принципи демократії та децентралізації. Держава повинна не вказувати містам, що їм слід робити, а заохочувати та сприяти. Досвід ЄС показує, що це сприяння має бути насамперед через механізми співфінансування. Вважаємо, що програми державного фінансування для інфраструктури та рухомого складу міського електричного транспорту повинні бути обов’язковим елементом державної політики, й народні депутати, які закріпили в законі 8172 амбітні цілі, повинні відіграти провідну роль в розробці таких програм. Висловлюємо нашу готовність до участі у розробці законодавства щодо питань, висвітлених вище.