Тег: електромобільність

Віктор Загреба та Дем’ян Данилюк (громадська організація “Vision Zero”) аналізують Національну транспортну стратегію в контексті питань міської мобільності.

Нова версія Національної транспортної стратегії України (НТСУ) до 2030 року схвалена Кабміном 27.12.2024 "під ялинку" без прес-релізів та публічних коментарів. Як виявилось, документ містить досить багато розумних й правильних оцінок та формулювань щодо громадського транспорту як компоненту сталої міської мобільності. Водночас він залишає враження про перевагу форми (обсягу тексту) над змістом, й не показує навіть приблизно стратегічне бачення держави щодо сектору місцевого громадського транспорту. Зрештою, такого бачення в України й раніше не було. Втім, нова редакція документу дає обнадійливі сигнали про те, що зміни в правильному напрямку все-таки можливі навіть у найближчі роки.

На початку відзначимо кілька позитивних аспектів, які вдалося виділити з офіційного галузевого документу, які стосуються громадського транспорту (ГТ) та міської мобільності.

Позитивні аспекти НТСУ стосовно громадського транспорту й міської мобільності

1) "Якісні пасажирські перевезення та безперешкодна мобільність" виділені в окрему Стратегічну ціль №2. Сталося це не з ініціативи української сторони, а як пряме копіювання з пункту з "Плану України", в якому чітко записано три цілі, які мала містити нова стратегія. 

2) Електротранспорт - трамваї й тролейбуси - присутній в документі в різних частинах, й в декількох випадках перелічений разом із іншим "зеленим" транспортом - електромобілями, електробусами, й транспортними засобами на газу. Це поєднання можна оцінити позитивно, бо тролейбус - це найкращий електробус!

3) Цікавий й широкий огляд проблем у сфері громадського транспорту: проблеми з плануванням маршрутів, особливо приміських, занепад та часто відсутність ГТ в сільських громадах, застарілий й малий рухомий склад, непридатність для маломобільних груп та інше. Багато разів згадує стратегія про "низьку якість перевезень".

4) Згадуються й підтримуються Плани сталої міської мобільності (ПСММ), які поки що відсутні в національному законодавстві, але які присутні в aquis ЄС та є найпоширенішим планувальним документом. Міста з населенням понад 50 тис заохочуються розробити ПСММ до 2027 року. 

5) Часто згадано про фізичну (не)доступність громадського транспорту, яку в тексті називають також інклюзивністю та безбар’єрністю. Речення на цю тему накидані по всьому документу - часом доречно, а часом й ні. 

6) В кількох місцях НТСУ заявляє про велосипеди як засіб мобільності, потребу розбудови велоінфраструктури в населених пунктах та між ними, яка також потрібна як відповідь на тренд новітніх засобів мікромобільності (електровелосипеди, самокати, моноколеса). Це позитивні згадки й правильний хід думок. 

Негативні аспекти НТСУ стосовно громадського транспорту й міської мобільності

1) Не простежується стратегічного бачення, як держава збирається вирішувати системні проблеми в секторі ГТ. В додатку міститься кілька заходів, наприклад, про внесення змін в Постанови КМУ 25-річної та 15-річної давності, однак ці зміни не мають навіть теоретичних шансів вирішити системні проблеми. Стратегія, по суті, не передбачає не те що втілення реформ, а навіть наміру розробити реформи. За одним винятком.

2) Єдиною реформою хоча б номінально можна вважати курс на впровадження механізму PSO, однак й ця реформа зміщується в часі ще на 2 роки. Це євроінтеграційне зобов’язання України ще від 2015 року, яке ВРУ не змогла вчасно виконати за 9 років й далі не поспішає з цим. В профільному Комітеті ВРУ лежить без розгляду 6 законопроєктів на цю тему, й тепер НТСУ пише, що Мінінфраструктури має у 2026 році розробити ще один.

3) У НТСУ простежуються спроби додати "батога" в сфері ГТ (контроль, нагляд, боротьба з нелегальними перевізниками), але не видно "пряника". Чи планує держава спрямувати частину майбутніх конфіскованих активів РФ на співфінансування модернізації застарілої інфраструктури (криві рейки, зношені контактні мережі, вітер та холод в депо)? Або, хоча б теоретичні наміри співфінансування рухомого складу, щоб скоріше вивести з експлуатації старі й недоступні для маломобільних осіб трамваї? Таких намірів не зазначено.

4) Безбар’єрність (доступність, інклюзивність) громадського транспорту згадується на словах багато де в тексті, однак ці згадки не підкріплені діями. В принципі, існують інші розлогі національні документи на цю тему, й заходи описані там. Однак, якщо вже автори НТСУ так багато про цей аспект згадують, то непогано було б прописати хоча б кілька стратегічних заходів. Їх немає.

На шляху до якості й безперешкодності

Далі ми оглядаємо опис проблем, завдань й заходів стратегії, даємо їм оцінку та пробуємо зробити практичні висновки: як міста та організації громадянського суспільства можуть використати положення НТСУ як привід для адвокації потрібних рішень, що стратегічно сприяють сектору громадського транспорту? Найбільше уваги далі ми зосередили на розборі контенту під Ціллю 2: "Забезпечення якісних пасажирських перевезень та безперешкодної мобільності", хоча також оглядаємо й Ціль 3, в якій згадано "декарбонізацію".

Підвищення якості послуг

Твердження про "незадовільну якість послуг" транспортної галузі Україні зустрічаються в стратегії неодноразово. Мовляв, це – ключова наша проблема. Хоча, чи це справді проблема, чи скоріше наслідок інших, структурних проблем? Та й як вимірювати цю якість послуг? В самому тексті НТСУ зазначено, що в Україні немає критеріїв для визначення якості, а отже вимірювати й оцінювати її неможливо. Розуміння "проблеми якості" пояснено авторами так: "...пасажирські перевезення характеризуються недостатнім рівнем якості послуг через системну відсутність інвестицій, застарілий рухомий склад, невідповідність пасажиромісткості автобусів обсягам пасажиропотоків, неофіційна діяльність великої кількості перевізників тощо." 

Оцінка: Автори загалом згодні з НТСУ в тому, що ГТ в Україні часто має низький рівень, тільки не "якості", а скоріше рівень сервісу (Level of Service). Це міжнародне поняття включає багато показників, які вимірювано характеризують "якість послуг" ГТ в будь-якій країні, провінції чи громаді: періоди та частоту курсування, географічну доступність (% домогосподарств у радіусі доступності до зупинки - в Україні це 400 м для міст й 800 для сіл), стан та клас рухомого складу, наявність низької підлоги та ін. Вимірювати багато які з цих показників можливо навіть зараз, не вносячи зміни в законодавство. А от щоб розібратись з причинами цього наслідку, стратегія в це не заглибилися, обмежившись загальними фразами й натякаючи, що в усьому винні органи місцевого підприємства й перевізники. Такі, мовляв, нехороші люди - й не інвестують, й рухомий склад в них поганий, а деякі ще й неофіційно працюють. Це схоже на підхід звинувачення жертв (Blame the victims), який має на увазі, що держава та її транспортна політика не несе відповідальності за плачевний стан справ в секторі, й тому держава не має нічого робити, крім, хіба що, примушувати цих "нехороших чолов’яг" до того, щоб вони стали хорошими.

Висновок: курс НСТУ "на високу якість" можна інтерпретувати так, що всі індикатори рівня сервісу слід вимірювати та підвищувати, на всіх рівнях, де існують послуги ГТ. Робити це можна вже зараз, для цього не потрібні особливі інструменти. Міста та громади можуть посилатись на виконання НТСУ й письмово звертатися до Президента, КМУ та ВРУ з проханнями вжити необхідні дії на рівні держави. Наприклад, просити про скасування архаїчних законодавчих та підзаконних актів, порядків, постанов, норм й стандартів, вимагати скорішої імплементації Регламенту ЄС 1370/2007 про PSO та просити передбачення окремих рядків в планах відновлення (за кошти майбутніх конфіскованих активів РФ) на модернізацію інфраструктури електричного ГТ й оновлення РС. Міські, селищні й сільські громади можуть аргументовано стверджувати, що без системних змін державної політики підвищити рівень сервісу їм не вдасться, й міста не зможуть наблизитись до виконання цілей НТСУ. Державна політика повинна базуватись на цілях НТСУ та максимально сприяти її реалізації. Зараз затверджені державою документи не сприяють, а частіше перешкоджають зростанню рівня сервісу ГТ.

Маршрутні проблеми. Стратегія в загальних рисах згадує про системні організаційні проблеми в секторі ГТ. В ній пишуть, що: "Управління розвитком мережі транспортного сполучення … є недостатньо ефективним…" .  НТСУ також пише про потребу "поліпшення сполучення між регіонами, територіальними громадами та населеними пунктами", тобто про краще сполучення крізь адміністративні межі. Окремо згадують й про забуту сільську місцевість та віддалені населені пункти. Як визнають автори НТСУ, відсутність регулярного пасажирського сполучення для частини мешканців сільської місцевості є проблемою державного характеру. Для контрасту, в НТСУ кількаразово згадується про потребу організовувати маршрути ГТ від населених пунктів до аеропортів, що розташовані в радіусі 200 кілометрів від них. Не ясно, в чому полягає проблема державного рівня з доїздом людей до аеропортів у 2024 році, коли цивільна авіація вже три роки не працює, економіка просіла, населення зменшилось та збідніло. Й навряд чи проблема доїзду з громад в міжнародні аеропорти гостро постане після відкриття авіарейсів.

Завдання у документі сформульовані, як зазвичай, абстрактно: "удосконалення мережі маршрутів транспорту …" та "формування ефективної мережі …" ; Транспортне планування згадано теж абстрактно, епістолярною мовою: запровадження комплексного планування надання транспортних послуг … як складової частини стратегічного планування розвитку транспорту на таких територіях." Також згадується створення пересадкових хабів й знов про потребу забезпечення перевезень до аеропортів.  У плані заходів НТСУ зазначено пункт "Удосконалення системи регіонального розвитку автомобільного транспорту", відповідно до якого всі ОДА/ОВА мають розробити й затвердити якісь "регіональні програми розвитку" громадського транспорту. В чому зміст таких "програм", якщо вони не підкріплені фінансовими інструментами? Яка ймовірність того, що цей захід на вирішення хоч якихось з системних проблем, й чи має сенс витрачати час службовцям ОДА/ОВА на ці формальні "програми розвитку"?

Оцінка: Неоптимальна організація маршрутів ГТ справді є проблемою в Україні. Наприклад, часто трапляється накладання приміських маршрутів на міські, що результує в рух "сільських" автобусів в самісінький центр великих міст всупереч транспортній політиці й плануванню цих міст, утворенню імпровізованих приміських "автостанцій" в центрах міст та інше. Для деяких міст притаманні й внутрішні проблеми конфліктуючих маршрутів, коли комунальні тролейбуси повністю дублюються приватними автобусними. Автори стратегії зупинились за крок до того, щоб назвати головну проблему - застаріла, недієва й часто корумпована система призначення маршрутів, в центрі якої стоять "конкурси" та конкуренція перевізників за пасажира, а не транспортне планування й не координація. 

Перелік й повноваження організаторів перевезень, принципи організації маршрутів, запобігання дублюванню, перелік та й компенсації за "пільгові" категорії пасажирів, збір та облік оплати, механізми дофінансування збиткових маршрутів - це все потребує продуманих й системних змін державної політики в одному ключі із розвитком інституцій міських агломерацій та міжмуніципального співробітництва. Організація маршрутів має здійснюватись на основі реальної мобільності людей та з використанням доказового транспортного планування, а не на основі адміністративних меж та застарілих "конкурсів".

"Конкурси" повинні застосовуватись в інших галузях, як-от архітектурні конкурси або конкурси на керівників державних підприємств - але не до маршрутів громадського транспорту. Про ці системні проблеми НТСУ не згадує. Натомість вона планує зміни до постанов КМУ від 2008, 1997 та інших років - "удосконалення порядків, правил, процесів й процедур. Які б не були ці зміни, вони не вирішать фундаментальні проблеми галузі. Фігурально висловлюючись, якщо "лада" 1989 року наскрізь поржавіла й застаріла, можна, звісно пробувати її варити, шпаклювати й фарбувати, а можна напружитися й націлитись на купівлю нового (електро)мобіля. Всі оці "удосконалення"  - вони про фарбування "лади", а не про зміни. 

Висновок: якщо сприймати положення НТСУ в оптимістичному ключі системних змін, які потрібні для логічної, економічно доцільної та зручної для людей системи маршрутів ГТ, то виконання Цілі 2 цілком заслуговує на підтримку та подальшу адвокацію з боку громад. Міністерство та комітет ВРУ, разом з громадами й за підтримки міжнародних партнерів, могли би в ближчі рік-два розробити нову державну політику, базуючись на досвіді й практиках Австрії, Німеччини чи Швеції. Й потім внести необхідні системні зміни до законодавства й підзаконних актів. Для уряду доступно напрочуд багато ресурсів міжнародної технічної допомоги, які б підтримали розробку такої нової політику. Однак це потребує політичної волі, візійності та ініціативи. Візії "електромобіля", а не "лади". Ну а поки цього немає, то будь-які ініціативи знизу щодо оптимізації мереж маршрутів, зокрема в масштабах міських агломерацій, можна вважати такими, що відповідають НТСУ. Й такі процеси оптимізації варто ініціювати й рухати вперед хоча б на папері, всупереч тому, що держава цьому поки що не сприяє.

Декарбонізація транспорту. В комбінованій Цілі 3 "Безпечний, людиноцентричний, екологічний та енергоефективний транспорт з курсом на декарбонізацію" викладено положення щодо курсу на "чистий транспорт" - і громадський, і не тільки.  Мовою стратегії це названо "екологізація громадського та індивідуального автомобільного транспорту". Серед проблем Кабмін затвердив, що "транспортні засоби перевізників та індивідуальні транспортні засоби є недостатньо енергоефективними та екологічно безпечними", стрімке старіння автомобільного парку транспортних засобів в Україні у комерційних перевізників та приватних власників. Пише НТСУ про скорочення кількості "екологічно сприятливих" CNG-газових заправок. 

Оцінка. Численні згадки "екологізації" та "екології" - ознака, що автори на "заморочувались", щоб розібратись в поняттях й відрізняти забруднювальні речовини (які люди вдихають й отримають негативний вплив на здоров’я), парникові гази (які йдуть в атмосферу й впливають на клімат) та вплив на довкілля (на тваринний, рослинний світ й негативний соціальний вплив - наприклад, від будівництва доріг). Це все узагальнено словами "екологія", "екологічність", що є загалом застарілим та ненауковим підходом. 

Висновок: громади й громадські організації можуть робити все, що хочуть для переходу на "екологічні" енергоносії для громадського транспорту, й це буде відповідати НТСУ. До екологічних носіїв у визначенні НТСУ належать не тільки електричний струм, але й зріджені автомобільні гази, а також водневі паливні елементи. Конкретних реформи чи інструментів підтримки цього переходу стратегія не передбачає. Очевидним є тільки одне: закупівля комунальними чи приватними підприємствами рухомого складу на дизельному пальному суперечить Національній стратегії. Однак, водночас, такі закупівлі ніяк не обмежені, якщо автобуси відповідають вимогам "Євро-5".

Наскрізні теми НТСУ щодо громадського транспорту

Наостанок опишемо декілька верхньорівневих питань, які виникли після ознайомлення з текстом й додатками нової стратегії.

1. Відповідність НТСУ стратегіям ЄС під питанням. В преамбулі НТСУ є згадка, що стратегія "враховує та відповідає положенням" міжнародних угод та документів ЄС зокрема Паризької угоди (кліматичної) та Стратегії сталої та розумної мобільності ЄС (EU Sustainable and Smart Mobility Strategy, 2020). Однак чи насправді це так, й наскільки їх положення віддзеркалені в НТСУ – відповідь на це може дати порівняльний аналіз. Поки що автори побачили дуже мало подібностей між НТСУ та європейською стратегією. 

2. Змішування. В НТСУ в одних й тих самих реченнях змішано місцевий громадський транспорт, міжобласний, міжнародний та навіть залізницю, час від часу виникають й аеропорти. Місцевий громадський транспорт повинен бути окремим предметом аналізу, стратегування і державної політики, й змішувати в одних положеннях все підряд - від сільських "маршруток" до майбутніх високошвидкісних потягів на Варшаву, просто на тій підставі, що "це все перевозить пасажирів" - це контрпродуктивно й нелогічно. Приклад з Берліна: міська залізниця (S-Bahn), метро, трамваї та автобуси складають єдину систему, й їхні маршрути виходять на десятки кілометрів за адміністративні межі міста. А от регіональні потяги та потяги далекого сполучення (різних перевізників, публічних та приватних) - вже є національним рівнем планування і стратегування.

3. Велосипедна інфраструктура. Велоінфраструктура знайшла своє серйозне місце в тексті НТСУ, що можна відзначити позитивно. Під Ціллю 2 описано, що: "Недостатнім порівняно з державами — членами ЄС є рівень розвитку в Україні велосипедної мобільності. Згідно з опитуванням Євробарометра, у 2019 році 8 відсотків громадян ЄС вважали своїм основним видом транспорту приватний велосипед або скутер. Згадано й про те, що: "зросла популярність інших засобів мікромобільності (самокати, електросамокати, моноколеса тощо)." Ці правильні заяви мали би перетворюватись на програму співфінансування в рамках Державного фонду регіонального розвитку: держава фінансує, наприклад, 75% від проєктів будівництва велосипедної інфраструктури в громадах. 

4. Безбар’єрність. У НТСУ багато разів в різних місцях йдеться про тему фізичної доступності рухомого складу для маломобільних груп. Це, безумовно, велика проблема, гострота якої лише підвищилась в останні 3 роки. Й що? Насправді низька підлога вже давно стала "гігієнічним фактором" при закупівлі комунального рухомого складу: в тендерних документах завжди є вимога про низьку підлогу хоча б на частині площі. На підтвердження цього, в НТСУ згадано, що 70% тролейбусів "пристосовані до потреб осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення". Та чи справді людина на візку може самостійно зайти в ці 70% тролейбусів? Навряд чи. Зазвичай тролейбус зупиняється за 50-100 см від платформи зупинки, часто через те, що в ДБН існують архаїчні вимоги про "кишені",  й водій фізично не може зупинити тролейбус впритул до бровки. Багато накиданих по тексту речень про безбар’єрність, інклюзивність й доступність виглядають як штучні квіти – декоративне оздоблення без практичного сенсу чи стратегічного бачення. Змістових питань інфраструктурної доступності ГТ стратегія не торкнулася.  

Автори: Віктор Загреба та Дем'ян Данилюк, ГО “Vision Zero". Статтю вперше опубліковано на порталі “Центр транспортних стратегій” 30.01.2025 року.

ГО “Vision Zero” опублікувала аналітичний огляд “Безоплатний проїзд, знижки й монетизація пільг у громадському транспорті в Україні та ЄС”, підготовлений Віктором Загребою, Дем’яном Данилюком та Антоном Гагеном. В огляді йдеться головним чином про пільги, в Україні та в Євросоюзі. Як джерело даних про ЄС використано дослідження від авторитетної міжнародної організації “Greenpeace” під назвою “Climate and public transport tickets in Europe”, а також здійснено авторський аналіз законодавства п’яти держав центрально-східної Європи.

В Україні, йдеться в огляді, є 19 категорій громадян, яким держава “з барського плеча” надала право безкоштовно їздити в громадському транспорті у своїх численних законах та постановах. Органи місцевого самоврядування мають повноваження встановлювати додаткові категорії, й тому в містах кількість “безкоштовних” категорій зазвичай перевищує 20. Відповідно до Конституції України, витрати органів місцевого самоврядування, які викликані цими нормами, повинні компенсуватись державою. Однак фактично держава припинила виконувати цю норму приблизно у 2015 році, після змін до Бюджетного кодексу в рамках “реформи децентралізації”. Таким чином держава вже тривалий час порушує норми Конституції України в частині пільгових перевезень.

В Європейському Союзі все влаштовано зовсім інакше, ніж в Україні:

1. Кількість встановлених на рівні держав соціальних категорій громадян, які мають транспортні привілеї – дуже невелика. В Польщі це лише чотири групи, в Литві - дві, а в Угорщині - сім. В Чехії та Латвії взагалі перелік пільговиків визначається лише на рівні муніципалітетів, а держава в це не втручається. Всі інші групи, вимоги до них, розмір знижки встановлюються на місцевому рівні.
2. Аналогічно, вкрай мала кількість категорій в Європі має право на повністю безкоштовний проїзд, всі інші мають право на пільговий (зі знижкою) квиток. До тих, хто має право на цілком безкоштовний проїзд, належать зазвичай діти до 6 років, часто - люди віком понад 60 або 65 років, й рідко - люди з певним видом інвалідності. Майже всі соціальні категорії, які в Україні не платять нічого, в досліджених столицях ЄС повинні платити за проїзд, хоча часто для них наявні спеціальні (пільгові) пропозиції й спеціальні соціальні картки. Винятком є Таллінн, в якому проїзд у громадському транспорті безкоштовний для усіх місцевих мешканців.

Монетизація. Автори дослідження висвітлили  концепцію “монетизації пільг”, тобто потенційної заміни їх на адресні виплати. Автори зробили огляд політичних ініціатив запровадити “монетизацію” від Януковича до Зеленського, й провели паралелі з РФ, звідки ідея монетизації й прийшла до українського політикуму. В Євросоюзі, пишуть автори, ніякої монетизації немає. Існує вона лише в Росії, й там ця реформа виявилась провальною та її “відмотують” назад. Але не вдаючись в проблеми й досвід Росії, автори логічно пояснюють, чому “монетизація” в разі її непродуманого запровадження завдасть лише шкоди транспортному сектору, громадам, та в результаті - громадянам, яким вона ніби-то покликана допомогти. Окрім цього, ідея монетизації пільг суперечить Регламенту ЄС 1370/2007 про соціально важливі перевезення, який зобов’язана імплементувати Україна.

Висновки. Автори не дають рекомендацій, але наводять висновки зі свого огляду.

1. Держава не виконує положення ст. 142 Конституції України, за якою “витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою”. Держава встановила 19 категорій, органи місцевого самоврядування несуть прямі витрати, але держава не компенсує ці витрати.
2. В ЄС соціальні групи в транспорті визначаються в пергу чергу за економічними  критеріями (можливість платити), тоді як в Україні – за критеріями політичними, ідеологічними, а також за традицією (“вони завжди були пільговими”). Законодавство України ніби-то натякає, що всі без винятку представники “пільгових категорій” обов’язково бідні й не здатні заплатити за проїзд в автобусі чи метро, що далеко не завжди відповідає дійсності. 
3. Формування державної політики щодо пільг в Україні централізоване й пострадянське, на відміну від ЄС. В Європі лише декілька пільгових категорій можуть бути встановлені на рівні держави (законами), в той час, як майже всі соціальні групи осіб та розміри знижок для них визначаються на місцевому рівні (децентралізація). 
4. Україна передбачає пільги на проїзд в громадському транспорті майже виключно як безоплатний проїзд, і це ще одна різка відмінність від ЄС. Політика соціальних тарифів в громадському транспорті в Європі має значно більшу гнучкість й варіативність та переважно оперує знижками, які узгоджені з іншими системами створення більш доступних цін для осіб з низьким рівнем доходу та із системами абонементів на громадський транспорт.
5. Монетизація пільг є “антиєвропейським” підходом. Цей підхід був запроваджений лише в Росії, звідки ця ідея й занеслася в український політикум за часів керівництва Януковича й Азарова. Спроби запровадити цей підхід в законодавство України здійснювались й за уряду Гройсмана, й навіть під час війни у 2023-24 роках. Ці ініціативи, однак, не підкріплені аналізом та розрахунками, тобто не є обґрунтованими. 

Політики щодо фінансування громадського транспорту в ЄС створюються на виконання Регламенту ЄС 1370/2007, в якому закріплюється поняття й механізми зобов’язань з надання громадських (соціально важливих) послуг з перевезень (PSO). Цим шляхом йшли всі держави під час приєднання до ЄС та він же виглядає як єдиний раціональний шлях реформ для України. Однак Регламент ЄС не включає положень щодо політики пільг та знижок, а отже, цю реформу Україні слід запроваджувати окремо від імплементації Регламенту.

Для перегляду огляду запрошуємо натиснути на зображення нижче, й ви перейдете на PDF-файл:

15 травня 2024 року на платформі Асоціації “Енергоефективні міста України” в партнерстві з ГО “Vision Zero” відбувся вебінар на тему “Cтійкість муніципального громадського транспорту в умовах енергетичних криз”. У ньому взяли участь 73 учасників та учасниць, що були представниками органів місцевого самоврядування різних міст і комунальних підприємств-перевізників електричного громадського транспорту.

Доповідачами на вебінарі були Ігор Маковцев, заступник міського голови, директор Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради та Володимир Кобець, директор КП “Дніпровський електротранспорт”.

Під час заходу Ігор Маковцев виступив із доповіддю на тему "Адаптація транспортної системи до енергетичних криз та співпраця з енергокомпаніями". Він ознайомив слухачів вебінару з п'ятьма кроками, яких вживає міська влада для мінімізації наслідків енергетичних криз та більшість із яких реалізується у тісній співпраці з енергопостачальними компаніями:

• розроблення графіків погодинних відключень;
• опрацювання варіантів роботи електротранспорту під час введення погодинних обмежень електроенергії;
• моніторинг споживання електроенергії для коригування навантаження в умовах дефіциту електроенергії;
• організація безперебійного живлення світлофорних об’єктів;
• оперативна евакуація рухомого складу.

Доповідь, що була присвячена енергетичній стійкості тролейбусної мережі міста, представив Володимир Кобець. Передусім в ній йшлося про такі кроки, як автономне живлення на тягових підстанціях та застосування батарейних тролейбусів. "В перші блекаути в нас була проблема — оперативне включення тягових підстанцій. Ми розробили шафу власних потреб, де розмістили батареї для резервного живлення", — зазначив Кобець. Одна з основних характеристик цієї шафи — 6 годин автономної роботи при здійсненні перемикань та 10 годин у режимі очікування. Зараз у місті встановлено шість таких об’єктів. "У цьому році планується довести кількість шаф до 11", — уточнив посадовець.

Технічні характеристики батарейних тролейбусів АКСМ-32100D. Джерело: ГО "Vision Zero".

Наступний крок — це застосування батарейних тролейбусів. За інформацією Володимира Кобця, тролейбусний парк Дніпра зараз нараховує 185 транспортних засобів, із них лише 47 машин (у презентації 49) оснащені акумуляторами для руху без контактної мережі. Більшість із батарейних тролейбусів (35 одиниць) мають автономний хід на відстань до 1 км. Це доволі мало, тому місто проводить їхню модернізацію шляхом заміни лужних кислотних акумуляторів на сучасні літій-іонні. Це дозволяє збільшити автономний хід до 4 км без пасажирів і до 2,5 км з пасажирами. "Таких ми вже зробили 12 одиниць, будемо далі продовжувати", — повідомив директор КП "Дніпровський електротранспорт".

Після доповідей спікери відповіли на запитання слухачів. Одне з питань стосувалось встановлення відновлювальних джерел на світлофорних об’єктах. "Потужний світлофорний об’єкт потребує десь 4 — 4,5 кВт. І ці об’єкти знаходяться в забудові, тобто там замало сонячного світла. Тому дуже важко зрозуміти працездатність цієї системи. Подібні системи [генерації] в нас є, більше всього вони використовуються на під’їзних шляхах до міста", — відповів Ігор Маковцев, директор Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради.

Переглянути виступи доповідачів на вебінарі та відповіді на запитання можна у записі трансляції:

Більше інформації про кроки міської влади Дніпра до енергетичної стійкості громадського транспорту доступно у презентації за посиланням: https://bit.ly/3V3qLWV

Вебінар був організований в рамках проєкту "Промоція електричного громадського транспорту як елемента державної політики України", що втілюється ГО “Vision Zero” та Асоціацією “Енергоефективні міста України” за підтримки Європейської кліматичної фундації (European Climate Foundation).  

Представляємо вашій увазі рекомендації для реформи державної політики у секторі громадського транспорту в Україні, які наша громадська організація представила 12 квітня 2024 року у Львові під час круглого столу "Врятувати громадський транспорт: 10 дій на рівні держави".

У січні 2024 року Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України ініціювало нараду за участю представників органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств та громадських організацій з питання удосконалення нормативно-правового регулювання у секторі електротранспорту.

На нараді обговорювалися актуальні проблеми місцевих громад щодо функціонування та розвитку міського електротранспорту та пропозицій щодо удосконалення законодавства у секторі електротранспорту для забезпечення його сталого розвитку. За результатами наради експерти громадського організації "Vision Zero" проаналізували 76 пропозицій від 16 зацікавлених сторін, який розподілили на 6 груп:

• Оновлення законодавства;
• Зміни до "Правил експлуатації трамвая і тролейбуса";
• Зміни до стандартів України;
• Зміни до ДБН;
• Фінансування (кредитування) капітальних видатків;
• Інші проблеми, що потребують розгляду на рівні державної політики.

З цього вийшов документ під назвою “Рекомендації змін у державній політиці для забезпечення належного функціонування громадського транспорту в умовах воєнного стану в Україні та як частини сталого (зеленого) відновлення“, який ми надіслали до Мінінфраструктури.

Рекомендації стосуються чотирьох тем:

• Проблеми кадрів в секторі ГТ;
• Вартості електричної енергії та технічного і правового регулювання у ній;
• Рухомого складу, що переданий містам як гуманітарна допомога;
• Законодавчого регулювання організації пасажирських перевезень і технічного регулювання інфраструктури ГТ.

Кожна тема складається з деталізованих рекомендацій та їх аргументації. Сподіваємося, що представлений документ стане дороговказом для реформування державної політики вже у найближчі місяці.

Для перегляду повної версії рекомендацій, просимо натиснути на картинку нижче, й ви перейдете на PDF-файл:

12.04.2024 р. громадська організація "Vision Zero" організувала круглий стіл на тему “Врятувати громадський транспорт: 10 дій на рівні держави”, який провели у Львові. Його метою було привернути увагу до необхідних кроків у державній політиці, які дозволять містам забезпечити функціонування громадського транспорту в умовах воєнного стану в Україні.

«Громадський транспорт занепадає останні 10 років» – це дуже радикальна фраза, не завжди це так. В Україні спостерігається різна ситуація. У містах періодично з’являються нові трамваї та тролейбуси, й людям це подобається. Справді занепадає інфрастуктура. Проблеми громадського транспорту, за нашими дослідженнями, ще не помітні широкому загалу, однак депутати не бачать браку водіїв та втомлену інфраструктуру», – зазначив під час круглого столу голова правління ГО «Vision Zero» Віктор Загреба.

Ще з 2023 року експерти громадського організації «Vision Zero» починали працювати з новоствореною командою по напрямку громадського транспорту Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. На початку січня 2024 року була спільна нарада з представниками міст і комунальних підприємств. Загалом понад 50 учасників взяли участь у нараді. Питання були різні: від відсутності водіїв, збільшення тривалості роботи і до фінансування капітальних видатків на інфраструктуру, зокрема, у Херсоні, де все дуже і дуже складно.

Як розповів аналітик, дослідник міської мобільності та громадського транспорту (Львів), ГО «Vision Zero» Дем'ян Данилюк, експерти організації впорядкували усі пропозиції та скарги міст. У результаті вийшло 25 сторінок тексту, які містять 76 пропозицій від 16 зацікавлених сторін.

Проаналізувавши усі пропозиції в лютому, видали рекомендації для покращення роботи громадського транспорту у містах України у різних аспектах:

Проблема кадрів:

• навчання і робота водіїв тролейбусів та автобусів з 18 років;
• внести зміни в нормативну базу для спрощеної процедури залучення водіїв тролейбусів до керування автобусами і навпаки;
• продовжений робочий час водіїв до завершення воєнного стану;
• забезпечити механізм бронювання водіїв від мобілізації у прийнятних часових рамка.

Електрична енергія:

• щодо пропозиції “На постійній основі застосовувати для КП тарифи на електричну енергію, встановлені для населення”, рекомендується не втілювати цю пропозицію;
• розроблення та ухвалення постанови КМУ щодо визначення конкретного документу стосовно коливання цін;
• створювати юридичні можливості та стимули для КП щодо генерування та продажу електричної енергії.

Використання на маршрутах транспорту, отриманого як гуманітарна допомога:

• внести зміни до нормативно-правових актів, що дозволять використання рухомого складу отриманого як гуманітарна допомога, на маршрутах з отриманням доходу (оплати за проїзд).

Реформа державної політики щодо громадського транспорту:

• якомога скоріше імплементувати Регламент Європейської Комісії 1370/2007;
• звернутись до Німеччини та Швейцарії для технічної допомоги в розробці комплексної візії державної політики щодо законодавчого й технічного регулювання громадського транспорту.

Із повною відеоверсією круглого столу Ви можете ознайомитися тут:

https://www.youtube.com/live/Y8rldhGvYE0

4 квітня 2024 р. ГО "Vision Zero" разом Асоціацією "Енергоефективні міста України" провели вебінар на тему "План електромобільності Львова та інтеграція відновлюваних джерел енергії (ВДЕ)".

Цей вебінар відбувся за участі понад 40 учасників та учасниць з 35 населених пунктів України. Галузевими доповідачами були: начальник Управління транспорту Львівської міської ради Орест Олеськів та експерт ГО "Vision Zero" з громадського транспорту Дем'ян Данилюк.

Серед всього, йшлося про "План розвитку електромобільності м. Львова до 2035 року" і те, що він передбачає, а також про можливі сценарії використання ВДЕ для розвитку електромобільності у Львові.

У завершальній частині, учасники та учасниці ставили питання доповідачам. Більш детально про вебінар, доповіді-презентації-питання у публікації за посиланням: https://bit.ly/3VXVeGY А запис трансляції доступний для перегляду ось тут: 

https://youtu.be/0AXjJMrRUp4?si=ZzpUQ0xddwIsOtbf

Вебінар був організований в рамках проєкту "Промоція електричного громадського транспорту як елемента державної політики України", що втілюється ГО “Vision Zero” та Асоціацією “Енергоефективні міста України” за підтримки Європейської кліматичної фундації (European Climate Foundation).  

З червня 2023 року ГО "Vision Zero" та Асоціація "Енергоефективні міста України" розпочали співпрацю в рамках нового однорічного проєкту, головна мета якого — сприяння модернізації та розвитку електричного громадського транспорту у містах України через включення його в документи державної політики, зокрема в плани модернізації та відновлення.

Один з напрямків роботи — це підготовка та поширення матеріалів на тему сталої мобільності та громадського електротранспорту.

Наразі на сайт Асоціації доступна бібліотека, що складається з серії навчально-практичних публікацій, в яких наведений досвід різних країн в галузі розвитку громадського електротранспорту, переклади статей на тему сталої міської мобільності та галузевих документів Європейського союзу, а також дослідження та аналітичні документи. Ці всі матеріали було підготовлено та оформлено ГО “Vision Zero”.

Станом на сьогодні, цей розділ містить 24 матеріали, багато з яких вперше публікуються українською мовою. Найбільш свіжими матеріалами є переклад статтей "10 статистичних фактів про жінок у транспортів, які показують, чому громадський транспорт важливий" та "Результати соціологічного дослідження щодо наявності автомобілів у домогосподарствах українців станом на січень 2024 року", які показують, на скільки важливим є розвиток громадського транспорту. Адже більшість українців не мають автомобіля та залежать від інших способів мобільності, в т.ч. громадського транспорту.

В контексті містопланування та містобудування, в бібліотеці ви знайдете бюлетень про успішний досвід м. Лунд (Швеція) щодо будівництва нової трамвайної лінії і як вона вплинула на розвиток довколишніх територій за принципом Transit oriented development. Бібліотека продовжує наповнюватися, ми готуємо нові матеріали та переклади!

Більше матеріалів ви знайдете за посиланням: https://enefcities.org.ua/biblioteka/publikatsi/?tab=15

У лютому 2024 року на сайті наших партнерів Асоціації "Енергоефективні міста України” було опубліковано аналітичний огляд "Зобов’язання з надання транспортних послуг (модель PSO) як частина євроінтеграції України". Він є підсумком дослідження, що було проведене громадською організацією "Vision Zero".

Документ висвітлює поняття громадськи послуг (PSO) в громадському транспорті відповідно до євроінтеграційних зобов'язань України. Публікація базується на Регламенті Європейського Парламенту і Ради ЄС (ЄС) № 1370/2007 від 23 жовтня 2007 року про громадські послуги пасажирських перевезень залізничним і дорожнім транспортом та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 1191/69 та № 1107/70.

Що таке Public Service Obligation?

У контексті законодавства Європейського Союзу, зобов'язання щодо надання публічних послуг — це зобов'язання, покладене на організацію законодавством або договором, надавати послуги, що становлять загальний інтерес на території ЄС. Public service obligation (PSO) можуть діяти в будь-якій галузі суспільних послуг, але поштові послуги, соціальні послуги, енергетика, транспорт і банківська справа — це конкретні сектори, де ця модель є актуальною. 

Євроінтеграційні зобов'язання України щодо транспортного законодавства

Одним із фундаментальних положень Угоди про асоціацію Україна-ЄС є реформування транспортного сектору нашої країни через запровадження моделі PSO у пасажирських перевезеннях громадським транспортом. Попри це, гармонізація українського законодавства з європейськими директивами у цій царині просувається вкрай повільно.

У дослідженні йдеться про те, що втілення євроінтеграційних зобов’язань України у секторі транспорту з боку Верховної Ради перебуває на рівні 19%, що є одним із найгірших секторальних показників. Зволікання із запровадженням моделі PSO в Україні перешкоджає розвитку громадського транспорту та може призвести до руйнації цього сектору. 

Законодавчі зміни для впровадження PSO

Зараз міський та приміський громадський пасажирський транспорт в Україні діє в рамках трьох головних законів: закону 1914-IV "Про міський електричний транспорт", закону 2344-III "Про автомобільний транспорт" та закону 273/96-ВР "Про залізничний транспорт". Це перешкоджає синергії різних видів громадського транспорту та їхньому подальшому розвитку.

Для імплементації положень Регламенту 1370/2007/EC, що є законодавчою основою моделі PSO, Верховна Рада повинна ухвалити низку законопроєктів. "На міському громадському транспорті впровадження Регламенту планується законопроєктом 5149 та ще кількома законопроєктами, які системно доповнюють його: 5150, 5151, 5152 та 5185". Зокрема, законопроєкт 5149 передбачає запровадження моделі PSO, тобто нового механізму з надання послуги перевезення пасажирів, що розглядається як послуга загального економічного інтересу та для здійснення котрої необхідно залучити кошти відповідних бюджетів.

"Якщо ж політики України будуть й далі затягувати з виконанням цих зобов’язань, це може призвести до подальшої руйнації сектору громадського транспорту, до припинення діяльності транспортних підприємств та поступового зупинення надання послуг громадського транспорту в сотнях сіл, селищ й міст України. Це, своєю чергою, буде мати масштабні соціальні, економічні, демографічні та політичні наслідки", — підсумовують аналітики ГО "Vision Zero".

Для перегляду огляду запрошуємо натиснути на зображення нижче, й ви перейдете на PDF-файл:

Представники ГО "Vision Zero" взяли участь в нараді "щодо окремих нагальних питань функціонування автомобільного пасажирського транспорту", яка відбулася в онлайн-режимі 28 грудня 2023 року. Нараду скликали й проводили Олександр Дяченко - в.о. начальника управління внутрішніх автомобільних перевезень та Святослав Товстига - начальник відділу міського транспорту Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. В обговоренні брали участь керівники транспортних управлінь та комунальних підприємств органів місцевого самоврядування Львова, Дніпра, Чернігова, Івано-Франківська, Тернополя та інших міст.

Голова правління ГО "Vision Zero" Віктор Загреба виступив із презентацією на тему "Потреба в реформуванні системи організації послуг громадського транспорту відповідно до Угоди про асоціації". Він розповів про те, які проблеми озвучували учасники на "Всеукраїнському форумі міської мобільності" у квітні 2023 р., співорганізатором якого була ГО "Vision Zero". Зокрема, йшлося про резолюцію Форуму, зобов’язання України з імплементації Регламенту 1370/2007/EC згідно з Угодою про асоціацію з ЄС (щодо організації роботи громадського транспорту).

ГО "Vision Zero" послідовно виступає за вдосконалення державної політики України з метою модернізації й розвитку електричного громадського транспорту, що відповідає кліматичним зобов’язанням України, цілям і принципам Європейського зеленого курсу та Європейської стратегії розумної й сталої мобільності.

У Варшаві 15.11.2023 відбулася панельна дискусія "Наскільки зелене це відновлення? Погляд громадянського суспільства". Подія була ініційована ГО "Vision Zero" та спільно організована з оргкомітетом "Rebuild Ukraine" - компанією "Premier Expo". Форум включав бізнес-виставку за участі 304 компаній-експонентів, а також дводенну конференцію, що відбувалася одночасно на трьох конференц-залах.

джерело фото: https://bit.ly/40RzHAi 

Метою дискусії було поширити оцінки, погляди й стратегічні позиції організацій громадянського суспільства щодо відновлення України, яке вже здійснюється, та майбутніх кроків (викладених у "Плані України") з точки зору Цілей сталого розвитку та принципів Європейської Зеленої Угоди.

Аудиторією дискусії були представники донорських організацій, проєктів міжнародної допомоги України, міжнародних фінансових організацій, компаній та бізнес-асоціацій з держав-членів ЄС. Тому мовою дискусії було обрано англійську.

Спікерами на панельній дискусії були:

Віктор Загреба, голова правління ГО “Vision Zero”;

Юліана Оніщук, засновниця та CEO Фонду “Energy act for Ukraine”;

Марина Ратушна, керівниця програм ГО “Еко-дія”;

Наталія Холодова, проєктна менеджерка ГО “Екоклуб”;

Олександра Нарижина, голова ГО “Міські реформи”;

Марія Лук’янова, національна координаторка в Україні сектору мережа бенквоч;

Олена Колтик, голова організації “UST”.

Модерувала подію Анастасія Верещинська, менеджерка з питань партнерства фонду “Energy act for Ukraine Foundation”.

Під час дискусії учасники обговорили процес та якість підготовлених Україною механізмів і планів щодо післявоєнного відновлення, роботу безпосередньо з містами, селищними та сільськими громадами над проєктами автономного енерговиробництва, масштаб, тенденції та загрози для галузі електричного громадського транспорту, джерела й механізми фінансування проєктів відновлення й модернізації. Також темою обговорення були пропозиції й побажання організацій громадянського суспільства до уряду й міжнародних партнерів України.

Це вже третя представницька подія, організована й проведена ГО “Vision Zero” у 2023 році. Першою був круглий стіл для представників органів місцевого самоврядування та профільних комунальних підприємств на тему "Розвиток електричного громадського транспорту та післявоєнне відновлення України" 27.04.2023 р. у Львові. Його підсумки, серед іншого, були відображені у "Резолюції Всеукраїнського форуму міської мобільності". Другою подією був круглий стіл на тему повоєнного відновлення громадського транспорту, ключових завдань і викликів. Його провели у Києві спільно із "Центром транспортних стратегій".

27 жовтня 2023 року на платформі Асоціації “Енергоефективні міста України” успішно відбувся навчальний вебінар на тему “Досвід Чернігова щодо реорганізації системи пасажирських перевезень у 2022-2023 роках”, учасниками якого стали близько 90 представників з понад 50 міст України. Головним спікером вебінару був Олександр Рижий, начальник управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв’язку Чернігівської міської ради.

“Оновлення громадського транспорту має бути стратегічною ціллю для України, для повоєнного відновлення та економіки країни, а також для повернення вимушених мігрантів та переселенців до України та до тих областей, що постраждали внаслідок війни”, - заявив Віктор Загреба, голова правління ГО “Vision Zero”, який модерував захід. Він наголосив, що за підсумками круглого столу, який відбувся раніше цьогоріч, учасники дійшли висновку, що чинні закони, підзаконні акти, державні будівельні норми та стандарти часом не сприяють модернізації й розвитку громадського транспорту, а гальмують цей розвиток. Він закликав міста та громади бути проактивними та створювати запит на якісний громадський транспорт й відповідні законодавчі зміни.

Вебінар складався з двох частин. Перша була присвячена презентації та обговоренню досвіду Чернігова з реорганізації системи пасажирських перевезень. Олександр Рижий розповів про особливості запровадження та функціонування нової моделі роботи громадського транспорту Чернігова після деблокади. “Місто йшло до цієї моделі близько трьох років. Ми ретельно аналізували законодавство, досвід міст Європи, досвід міст України. Якраз у 2022 році мали закінчитись договори на перевезення, й ми скористалися цією юридичною можливістю, щоб запровадити абсолютно нову маршрутну мережу й нову систему взаємодії з перевізниками”, - зауважив начальник управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв’язку Чернігівської міської ради.

Під час свого виступу він також торкнувся кількох дотичних питань, а саме: функціонування електронного квитка, який працює в місті на основі приватно-державного партнерства, забезпечення надійних та якісних послуг пасажирських перевезень, а також налагодження прозорої й ефективної моделі взаємодії з приватними перевізниками, яка заохочує їх інвестувати в оновлення рухомого складу. “Ми встановили тарифи для автобусів за пасажиромісткістю та роком виготовлення. Таким чином місто стимулює перевізників купувати нові транспортні засоби. Ми гарантуємо те, що в них завтра буде майбутнє”, - додав Олександр Рижий.

Друга частина події стосувалась норм та практик організації міських та приміських перевезень у країнах Європейського Союзу. Дем’ян Данилюк, експерт із громадського транспорту ГО “Vision Zero”, на прикладі польських міст пояснив, що громадський транспорт у сусідній країні не є прибутковим і функціонує на основі Регламенту ЄС №1370/2007, який передбачає здійснення пасажирських перевезень як Public Service Obligation (PSO). Ця модель передбачає замовлення транспортних послуг державою або місцевою владою, які оплачують перевізникам транспортну роботу на маршрутах громадського транспорту. “Суспільно важливі послуги не повинні бути прибутковими, хоча й можуть такими бути. Школи, поліклініки, дороги не приносять прямого прибутку, але без них суттєво погіршиться розвиток людського капіталу та якість життя”, - заявив Дем’ян Данилюк.

Також експерт ГО “Vision Zero” у своїй доповіді проаналізував юридичні норми, які Україна має ухвалити задля гармонізації свого законодавства з європейським, що є одним із євроінтеграційних зобов'язань нашої держави. Він зазначив, що Чернігів вже перебуває на шляху запровадження принципу PSO та закликав інші громади, що брали участь у вебінарі, переймати досвід цього міста та змінювати свої підходи до організації роботи громадського транспорту.

Із записом вебінару ви можете ознайомитися за цим посиланням: https://bit.ly/3QzE27s

Вебінар був організований в рамках проєкту "Промоція електричного громадського транспорту як елемента державної політики України", що втілюється ГО “Vision Zero” та Асоціацією “Енергоефективні міста України” за підтримки Європейської кліматичної фундації (European Climate Foundation).      

З початку повномасштабного вторгнення місто Миколаїв отримало сім нових тролейбусів українського виробництва за кредитні кошти у співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР). Рухомий склад надходить в рамках контракту, укладеного у 2021 році, згідно з яким переможець тендеру повинен передати місту 40 тролейбусів “Дніпро Т-203” виробництва концерну “Південмаш”. 30 одиниць із цього замовлення місто отримало ще до лютого 2022 року.

“Після початку активних бойових дій та у зв’язку з тим, що окупаційні війська впритул наблизилися до міста, ЄБРР призупинив фінансування проєкту і виконання поставок призупинилося. Однак, після численних перемовин мера міста з представниками банку та після того, як ЗСУ відкинули окупантів від міста і його перестали обстрілювати зі ствольної артилерії, фінансування проєкту було відновлено.” — повідомив в коментарі для громадської організації “Vision Zero” керівник КП “Миколаївелектротранс” Юрій Сметана. 

Нові тролейбуси є повністю низькопідлоговими, оснащені сучасною електронікою та кондиціонерами, що дуже важливо у спекотному миколаївському кліматі. “Для такого південного міста, як Миколаїв, в спекотні літні дні це дуже допомагало і містяни дійсно більш охоче користувалися тролейбусами”, — коментує Юрій Сметана. Він має підстави це стверджувати, оскільки місто має точні дані щодо перевезених пасажирів: “В нас у кожному тролейбусі встановлена електронна система підрахунку пасажиропотоку, тому ми бачимо, скільки ми щодня перевозимо пасажирів саме у тролейбусах”, — повідомив керівник підприємства. 

Зараз Миколаїв готує технічну документацію для наступного тендеру на закупівлю гібридних тролейбусів з додатковою батареєю, які зможуть забезпечити сполучення з віддаленими міськими районами. У технічних вимогах “Миколаївелектротранс” зазначає запас ходу не менше ніж 20 кілометрів та наявність підключення на 380 вольт для можливості зарядки не лише від контактної мережі, але й в депо або на кінцевих зупинках.

За словами керівника КП “Миколаївелектротранс”, Миколаївська міська рада та міський голова Олександр Сенкевич вже багато років роблять акцент на те, що в місті повинен бути основним перевізником комунальний транспорт, особливо електричний. Саме тому містом була укладена угода з ЄБРР на отримання кредиту для модернізації і оновлення тролейбусного парку в місті Миколаїв.

Довідка від ГО “Vision Zero”: На маршрути Миколаєва у 2023 році щодня виходить в середньому 30 тролейбусів. З них близько 90% є сучасними зразками з низькою підлогою. Під час обстрілів міста у 2022 році було пошкоджено 31 тролейбус, серед них 18 нових тролейбусів “Дніпро”. Всі нові тролейбуси були відновлені й зараз працюють на маршрутах.

У 2019 році Миколаїв був першим містом України, яке розробило і затвердило План сталої міської мобільності. Розвиток електричного громадського транспорту закріплено в Плані як ключовий пріоритет міста у сфері міської мобільності.

Джерело фото: Facebook-сторінка Миколаївської міської ради та портал alltransua, автор Терентій Жуйков.